На редакційному годиннику рівно 18:47, перед нами канапка зі свіжоспеченого хліба (насправді ні), за вікном шумить дощ (насправді ні), і ми раді вітати на сьогоднішньому твітервью Володимира Агафонкіна  (тут правда).

— Привіт, Володимире! Як настрій сьогодні?

— Привіт! Настрій чудовий, в приємному очікуванні вихідних. Дуже радий поспілкуватись!

— Прекрасно! Раді це чути. Отже, наше перше питання, що цікавить всіх і кожного — як така унікальна і легендарна людина як ти, взагалі потрапила у фронтенд?

— З дитинства мріяв бути програмістом, ще навіть в перших класах отримав прізвисько Кібернет за мрію будувати роботів. В школі були різні курси програмування, олімпіади, гуртки і т.д. На прикладну математику КПІ поступав з тою ж метою. А от у фронтенд попав досить неочікувано.

На перших курсах універу я захопився музикою, написанням пісень, і вирішив започаткувати рок-гурт. Тоді одним з найважливіших кроків для цього було створення вебсайту гурту. Почав вивчати HTML/CSS, і мені пощастило, що якраз в цей час (2004) почалась мода на веб-стандарти.

Одразу потрапив на правильні ресурси типу A List Apart, CSS Zen Garden, веб-ентузіастів типу Еріка Мейера, Джефрі Зельдмана, Джеремі Кіта… Як перфекціоніст, перший сайт зробив з елегантним кодом, гарною семантикою, постійно вдосконалюючи. І раптом збагнув, що можу на цьому заробляти.

Добре пам'ятаю перші кроки — було складно шукати роботу без досвіду. Перший проєкт CSS-верстки за гроші знайшов у Fidonet — $10 за сторінку для Template Monster. Пам'ятаю, як святкував перші зароблені 300 грн, і радів, коли вже з маленьким портфоліо знайшов проєкти по $50.

Якийсь час працював віддалено на X-Team разом з Юрою Артюхом, з яким почали мріяти про власну компанію. Згодом я влаштувався фултайм в аутсорс, а ось Юра молодець і довів справу до кінця. Хоча від мене CodeRiver дістались власне назва і синеньке лого :)

Питає b.dvorianov: А як виникла, власне, назва? Може, є якась пасхалка чи історія, як то часом буває)

Юрій Артюх: Та ніби все на поверхні було :) Код та ріка, ріка коду. Хотіли багато кодити . Ну, це як я пам’ятаю. Ще чайка, яку намалював Володимир, круто на логотипі виглядала :)

Володимир Агафонкін: Я, здається, просто перебирав милозвучні фрази, пов‘язані з кодом, і шукав, що з цього не зайняте існуючим брендом і з вільним доменом :)

— Які твої спогади про перший виступ як спікера на конференції?

— Доповідав у 2008 про accessibility на одній з перших українських веб-конференцій за запрошенням Юри. Я був наляканий до жаху! Блідий, як вампір, руки трусяться так, що мікрофон ледь втримую, і голосно зітхаю під смішки в залі. Але в темі був впевнений і в цілому впорався. :)

На тему гарних публічних виступів я написав статтю зі своїм досвідом і порадами.

— Ти відомий як головний картограф України в світі фронтенду. Чому так склалося, чому саме мапи?

— У 2008-му до аутсорс-компанії Star, на яку я працював, прийшов молодий картографічний стартап CloudMade на основі відкритого проєкту OpenStreetMap. І мене це неймовірно захопило! Було так цікаво, що хотілось писати код, навіть не чекаючи інструкцій від начальства.

Мапи — справді захоплива сфера, тому що одночасно це те, чим користуються всі люди навколо, шанс працювати над дійсно корисними технологіями, потрібними в побуті, а також сфера дуже візуальна, в якій відчуваєш моментальний фідбек і можеш отримувати естетичну насолоду.

Ще одна причина — коли ти вже настільки заглиблюєшся в одну сферу діяльності, ти завдяки унікальному вузькому досвіду стаєш набагато ціннішим для роботодавців, ніж широкі спеціалісти. Приємно відчувати себе незамінним, і звісно отримувати відповідну зарплатню. :)

— Чого досяг Leaflet? Чим ти пишаєшся?

— Без перебільшення, думаю, що він змінив індустрію інтерактивної картографії. Легкий, швидкий, простий для розуміння та з відкритим кодом, цей проєкт показав, що картографія може бути доступною для новачків, і надихнув десятки тисяч людей займатись мапами.

Зараз я бачу Leaflet не тільки всюди в інтернеті, де є мапи, але й згадки у робочих вакансіях, цілі книжки, платні курси, і навіть як частину програм з ГІС деяких американських університетів.

В той час, коли він народжувався, я не міг уявити, якого масштабу досягне його популярність. Але таке іноді трапляється, коли щастить зайняти велику порожню нішу продуктом, який створив з любов’ю й величезним ентузіазмом і керуючись потужною ідеєю.

Питає b.dvorianov: «Коли опенсорс-проект починає набирати популярність, відчуваються вже і мінуси бути його творцем/мейнтейнером. Вища відповідальність, запити на якісь специфічні фічі від користувачів, реакції спільноти і т.д. Як було з LeafletJS? Може, були якісь особливі випадки?»

— О, я на цю тему навіть доповідь робив минулого року. Чим популярнішим стає проєкт, тим більше неадеквату і нудної рутини. Але з часом з’являється профдеформація, як у лікарів — вчишся все незначне ігнорувати, або легко казати «ні».

Дуже допомагає мати чіткі принципи проєкту, тоді легко відповісти, наприклад — «Цей запит не відповідає духу бібліотеки — залишатись максимально простою та маленькою. Напишіть плагін». Зі спеціалізованими проєктами типу Flatbush взагалі легко, там немає випадкових юзерів.

— І від здобутків професійних давай перейдем до здобутків особистих. Ти займаєшся музикою. Що для тебе є твій проєкт «Обійми Дощу» і що взагалі таке «Обійми Дощу»?

— Глибока, складна, витончена музика з неперевершеною мелодійністю на межі прогресивного року, неокласики, пост-року та неофолку, унікальна для україномовного музичного простору. Я справді нею пишаюсь і вірю, що з задоволенням буду переслухувати наші альбоми в старості.

Оскільки фінансово себе та свою сім’ю я забезпечив професійною діяльністю, в музиці можу собі дозволити творити те, що люблю, не зважаючи, що музика нішева й далека від мейнстриму. А ще наш гурт з 6 людей — моя друга сім'я, справжні друзі, яких люблю і ціную.

Це великий привілей, адже українським рок-музикантам, навіть відомим, було складно виживати й до пандемії, про 2020 вже мовчу. Треба бути справжнім фанатиком, щоб продовжувати це робити в наших умовах. В українському IT багато музикантів, адже вони можуть це собі дозволити.

Для тих, хто раніше не чув нашої музики, пропоную почати з останнього кліпу (дуже зараз актуального), а потім послухати наш другий епічний альбом, над яким ми працювали 8 років.

— Ти маєш ще одне хобі, від якого твій твітер переглядати натще просто нереально. Як ти почав випікати хліб, і яке найбільше досягнення в цьому мистецтві насьогодні?

— Побачив в робочому чаті, з яким ентузіазмом пече хліб на заквасці мій американський колега, вирішив дослідити це питання, передивився купу прекрасних відео на YouTube, і мене затягнуло з головою. Зараз за допомогою YouTube можна навчитись будь-якого хобі. А ось результат😊

В такі стресові часи робити щось повільно, не кваплячись, власними руками, і отримувати щось прекрасне і корисне в результаті — це справжня терапія, дуже заспокоює і врівноважує, і водночас неймовірно цікаво з кожним разом вдосконалюватись і досягати нових вершин.

Це дуже різноманітне хобі — я вже вмію пекти звичайний хліб з масою комбінацій різного борошна і добавок, італійські чіабатту, фокаччу, піцу, японські молочні булочки, французькі багети, круасани, португальські паштейш, східні коржики-наан, тощо, і це тільки початок!

Якщо цікаво подивитись, як це виглядає, ось мій улюблений канал від домашнього пекаря з Румунії, — але планую скоро запускати на YouTube власний україномовний канал, перше відео майже готове :)

— Як тобі вдається суміщати роботу і хобі?

— Не дуже добре, на жаль, чимось треба жертвувати, і встигаю набагато менше, ніж хочеться. Особливо коли є сім'я та діти. Але у 2020 я вирішив цим не перейматись — наприклад, якщо випікання хлібу в робочий час допомагає мені не зійти з глузду, це вигідно моєму роботодавцю. :)

— Яка з останніх прочитаних книжок зачепила тебе найбільше?

— The Simple Path to Wealth. Ніколи не цікавився фінансами та інвестуванням, цю книгу почав читати випадково, і вона несподівано перевернула мої уявлення про світ грошей і довгострокове планування життя. Люблю, коли книга дає поштовх новому захопленню.

Повертаючись до теми хлібу, я й уявити не міг, скільки глибини та нюансів у випічці хлібу, поки не прочитав Open Crumb Mastery — культову книгу серед пекарів-ентузіастів. Після неї якість власної випічки вийшла на абсолютно новий рівень.

А взагалі я читаю здебільшого для задоволення. З улюбленого останніх років — серія історичних романів Бернарда Корнвелла The Saxon Stories про становлення Англії за часів вікінгів (за нею Netflix знімає серіал The Last Kingdom), і фентезі-серія Riyria Майкла Саллівана.

Що стосується технічних книг (про програмування і технології), я їх не читаю взагалі, для мене це дуже малоефективна витрата часу в порівнянні з практикою, статтями, тощо.

— Які твої плани/сподівання на 2021 рік?

Мрію сім'єю вакцинуватись від коронавірусу і запланувати купу подорожей Європою. А ще хочеться купити невелику ділянку землі під Києвом і почати планувати дім і сад мрії на роки вперед. І альбом випустити — у нас вже достатньо дуже класних нових пісень назбиралось.

З щоденних планів, які у мене кожен рік — більш регулярно ходити до тренажерної зали, прочитати три десятки книг, опанувати медитацію, нові кулінарні вміння, дістати велосипед, який не чіпав 7 років, і взагалі більше насолоджуватись простими речами після важкого 2020-го.

— І, традиційно, наостанок — три поради нашим читачам.

— Не бійтесь винаходити «велосипеди», експериментуйте, починайте проєкт з нуля, навіть якщо є безліч наявних рішень. Практика на ентузіазмі — найшвидший та найкращий спосіб навчитись і вийти на новий професійний рівень.

Найважливіше в програмуванні — опанувати простоту. Навчитись вибирати простіші рішення, видаляти та спрощувати код, не ускладнювати без необхідності. Це основа здорових довготривалих проєктів. Люди, які вміють розв'язувати складні проблеми простими рішеннями, дуже цінуються.

Піклуйтесь про своє фізичне та ментальне здоров'я. Для довгої успішної кар'єри не менш за код важливо займатись спортом, захоплюватись цікавими хобі, читати художні книги, будувати дружні стосунки, знаходити щастя в простих речах. Зрештою, ми працюємо, щоби жити.

— Дякуємо, Володимире, за неймовірно цікаве твітервью! Гарних вихідних та здійснення всіх твоїх планів та бажань! А нашим читачам ми нагадуєм, що ви можете також приймати участь в нашому спілкуванні та питати Володимир про все, що вам заманеться. До нових зустрічей!

Твітервью від 13 листопада 2020 року.